Коли ми говоримо про єврейські Чернівці, найчастіше згадуємо Пауля Целана та Розу Ауслендер - поетів, які писали німецькою мовою. Але існували й інші Чернівці: місто єврейських письменників, які творили їдишем, місто їхніх газет, літературних вечорів та інтелектуальних бесід, у яких ця мова була не спогадом про минуле, а живою частиною повсякденного життя. Саме цей світ уособлював Йосиф Бург - письменник, який прожив майже століття і до кінця залишився вірним їдишу.
Він народився 30 травня 1912 року у Вижниці. Коли хлопчикові було дванадцять років, Йосиф приїхав до Чернівців і відчув себе так, ніби опинився в зовсім іншому світі. В інтерв’ю, про яке згодом розповідала австрійська радіожурналістка, Бург сказав: «Коли я приїхав до Чернівців, це було так, ніби я потрапив на іншу планету». Для хлопчика, який приїхав із Вижниці, Чернівці були великим багатомовним світом. Тут жили євреї, українці, румуни, німці та представники інших громад. Тут можна було почути різні мови й зустріти людей, які сприймали літературу не як розкіш, а як важливу частину життя.
Йосиф Бург хотів навчатися. Його батьки, прості робітники, дотримувалися більш практичних поглядів на майбутнє сина: потрібно було опанувати ремесло, щоб заробляти на життя. Але юнак мріяв стати вчителем, багато читав і рано почав писати. Вирішальний вплив на нього справили двоє єврейських літераторів - Еліезер Штейнбарг, відомий своїми байками, та Іцик Мангер - поет і автор балад. Знайомство з ними допомогло Бургу зрозуміти, що література їдишем - це не щось другорядне, а повноцінний творчий шлях.
У радіонарисі Йосиф Бург з особливим трепетом згадує довоєнні Чернівці. Здається, він просить слухача не зводити єврейську культуру міста лише до тих письменників, які писали німецькою мовою. У його спогадах звучить думка: Чернівці були не просто містом із великою єврейською громадою - вони були важливим центром культури їдишу.
Бург розповідав, що до війни в місті жили майже сорок письменників, які творили цією мовою. Серед них були Штейнбарг і Мангер, а також багато інших авторів, чиї імена сьогодні відомі значно менше. Уявімо, що сто років тому в Чернівцях можна було не лише читати книжки їдишем, а й зустріти їхніх авторів на вулиці, у редакції чи на літературному вечорі. Для Бурга це був не романтичний міф, а його власна молодість.
Однак він із болем усвідомлював, як мало залишилося від того світу. У радіонарисі його слова звучать як свідчення людини, яка пережила зникнення цілого культурного середовища: колись численні єврейські автори були частиною міста, а тепер він сам залишився одним із останніх його представників.
Один із найцікавіших епізодів його біографії пов’язаний із газетою «Черновіцер блетер» (Tšernowitzer bleter). У 1934 році там було опубліковано перше оповідання Йосифа Бурга - «На лісосплаві». Для молодого автора це був важливий крок: його тексти здобули власне місце в культурному житті міста. Однак політична ситуація ставала дедалі небезпечнішою. Єврейська культура зазнавала дискримінації, а наприкінці 1937 року румунська влада остаточно заборонила видання газети та закрила її.
І ось у 1990 році, після більш ніж півстолітнього мовчання, Бург відновив видання «Черновіцер блетер». Уявіть: людина, яка пережила війну, переслідування та довгі роки вимушеної розлуки з рідним містом, знову береться за відродження єврейської газети. Це видання було невеликим - лише чотири сторінки. Воно вже не могло повернути довоєнний літературний світ, але давало змогу продовжити традицію, яку історія ледь не перервала. Газета стала своєрідним мостом між Чернівцями минулого та тими, хто ще пам’ятав їхній голос їдишем.
У 1935–1938 роках Йосиф Бург вивчав германську філологію у Віденському університеті. Там він перебував у середовищі єврейських письменників і продовжував формуватися як автор. Але в 1938 році Австрію було анексовано нацистською Німеччиною. Коли почалися переслідування та депортації єврейських родин, Бург залишив Відень і повернувся на Буковину. У 1939 та 1940 роках у Бухаресті вийшли дві збірки оповідань Йосифа Бурга - «На Черемоші» та «Яд».
Далі історія його життя стала ще жорсткішою. У 1940 році Північну Буковину окупував Радянський Союз. Бург прийняв радянське громадянство й навіть навчався в аспірантурі в Москві. Однак улітку 1941 року на Чернівці рушили німецькі та румунські війська. Усвідомлюючи смертельну небезпеку нацистського геноциду, Бург встиг евакуюватися вглиб СРСР. Війну він пережив у Поволжі та Узбекистані, зокрема в Самарканді, де працював учителем. Тим часом у Чернівцях нацисти знищували його громаду та родину - разом із ними зникало й середовище, у якому розвивалася культура їдишу.
Йосиф Бург провів близько вісімнадцяти років далеко від Чернівців. Про цей період він говорив без прикрас. В іншому радіоматеріалі його слова передано так: «Хороші роки й жахливо погані роки. Я не хочу згадувати цей час. Це були найважчі роки мого життя». Після закінчення війни він намагався повернутися на Буковину, але сталінський режим розгорнув кампанію проти «космополітів». Радянська влада закривала єврейські театри, пресу та видавництва, а в 1952 році в Москві стратили провідних діячів єврейської культури з Єврейського антифашистського комітету. Творити їдишем стало смертельно небезпечно. Бург був змушений виїхати до російської провінції - на Урал, а згодом - на Кавказ, де багато років викладав німецьку мову та зарубіжну літературу в педагогічних інститутах, приховуючи свій письменницький талант.
Остаточно повернутися до Чернівців він зміг лише в 1959 році. Але повернутися до міста не означало повернутися до колишнього культурного життя. Для письменника це означало, що він утратив не лише багатьох сучасників. Він утратив цілий світ, у якому його мова могла звучати вільно. Одне з найвиразніших висловлювань Бурга стосується того, що взагалі робить письменника єврейським. Свою думку він сформулював чітко: «Єврейський письменник - це той, хто пише їдишем. Або івритом. Ми - двомовний народ». Це не є запереченням творчості єврейських авторів, які писали німецькою, російською чи іншими мовами. Сам Бург вивчав германську філологію та чудово знав літературну традицію німецькомовної Європи. Але для нього мова була не просто інструментом письма - вона несла пам’ять, досвід та особливий спосіб бачення світу. Саме тому він так наполягав на самостійності літератури їдишем.
Якщо згадувати єврейську культуру Чернівців лише через Целана й Ауслендер, можна мимоволі забути про іншу її частину: письменників, які зверталися до своїх читачів їдишем і створювали цією мовою власну літературну традицію. Бург хотів, щоб ця традиція не зникла з історії міста.
У радіонарисі є й болісна розмова про майбутнє мови. Бург не намагався применшити катастрофу Голокосту: серед убитих були мільйони євреїв, для яких їдиш був рідною мовою. Знищення людей означало також знищення родинної пам’яті, книжок, звичаїв і середовища, у якому мова передавалася дітям. Але Бург не погоджувався з думкою, що їдиш приречений на зникнення. Він бачив, що з’являються нові книжки, продовжують працювати письменники, а молоді люди за межами колишнього єврейського світу починають вивчати цю мову. Його відповідь була сповнена надії: мова, яка створила літературу світового значення, не зникає безслідно. Він вірив, що їдиш житиме й надалі - нехай уже в іншому світі, з іншими читачами та іншими можливостями.
Це переконання особливо промовисте, якщо пам’ятати, що сам Йосиф Бург став живим свідком майже повного зникнення того культурного середовища, яке його сформувало. Лише в поважному віці він здобув широке визнання як письменник. Він знову міг публікувати книжки їдишем, його творчістю цікавилися за кордоном, а до Чернівців приїжджали люди, які хотіли почути його розповіді. Але слава не могла повернути втрачених друзів, довоєнних читачів і літературних колег.
В іншому радіоматеріалі Бург пояснював, що якби він помер до 1980 року, то в словнику єврейської літератури про нього залишилося б лише кілька рядків. Ця фраза - гірке свідчення того, наскільки пізно його голос почали чути широкі кола.
Йосиф Бург помер у Чернівцях 10 серпня 2009 року у віці 97 років і був похований на Алеї почесних громадян. Він залишився в історії як один із найвідоміших єврейських письменників, пов’язаних із Буковиною.
Чому історія Бурга важлива саме для Чернівців? Тому що вона нагадує: єврейська історія міста - це не лише історія трагедії і не лише біографії кількох всесвітньо відомих поетів. Це також історія повсякденної мови, невеликих газет, учителів, редакторів і письменників, які прагнули зберегти свою культуру навіть тоді, коли для неї майже не залишалося місця. Йосиф Бург не міг повернути довоєнні Чернівці. Але він зміг відродити одну газету, написати книжки своєю мовою та залишити свідчення про світ, який інакше міг би зникнути з пам’яті. І, мабуть, саме в цьому полягає найсильніша сторона його історії: він залишився вірним своїй мові навіть тоді, коли навколишній світ не раз намагався змусити його замовкнути.
Підготував Михайло Красовський (Чернівецька єврейська газета «Czernowitzer Zeitung»)
